15 жовтня експозиційні зали Кіровоградського обласного центру народної творчості відкрилися з нагоди вітання своїх перших «пожильців» – вишитих бісером ікон, картин та витинанок майстрині Ольги Коломієць, а також зразків підлакового розпису Наталії Попової, керівника гуртка «Декоративний розпис» Голованівського БДЮТ.
Відвідати захід, відповідно до робочих графіків і планів, прийшли чиновники з департаменту культури, туризму й культурної спадщини Кіровоградської ОДА, вони тезово і по порядку згадали про решту виставок художниць…
Одним словом, дуже духовно й дуже незнищенно, але, на щастя, свіжий відгук на побачене «Акулі» традиційно презентував Андрій Надєждін. «Мистецтво української витинанки насправді походить із часів Київської Русі, – розповідає чоловік, – це доволі популярний, а головне – дешевий предмет декору помешкання містян, фактично замінник звичайної мереживної серветки. У давнину витинанки виготовляли з листя, тканини, відмоченої кори дерева, тоді як папір почали широко використовували вже наприкінці ХІХ століття. І розквіт цього жанру у народі відзначаємо у ХVII- ХVIIІ століттях. Візерунки – ті ж, що й на рушниках, оберегові. Ось, до речі, у Ольги Коломієць, яка тривалий час працює з рушниками, витинанки повторюють впізнавані обриси на полотні – хорда дерева життя, стилізовані фігурки пташок та людей... Зрозуміла кожному мова символів, помірна деталізованість зображення та його відкрита декоративність».
А от бісер нам за посередництва жителів Закарпаття подарували угорці. Скляні кульки різних кольорів і форм також вабили своєю дешевизною – на середину 60 років минулого століття свої «фєнєчки» з намистом та рушникамивже «грунзяла» ледь не кожна друга дівчина.
Валентина Головань
